Новини

Новини асоціації
Засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців 17.08.2020 р.
27 серпня 2020

17 серпня 2020 р. відбулося чергове засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців, на якому розглядалося 2 подання Міністерства юстиції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності двох приватних виконавців виконавчого округу Дніпропетровської області.

1. Подання стосовно безпідставного, на думку боржника та Мін`юсту, винесення постанови про стягнення основної винагороди. Зокрема зазначалось, що постанова про стягнення основної винагороди є незаконною, оскільки в ній не наведено розрахунок винагороди та не зазначено порядок її стягнення. Крім того, вказувалось, що у постанові про стягнення основної винагороди не було зазначено норми закону, на підставі якого її винесено.

Приватним виконавцем було пояснено, що зміст постанови формувався за формою  передбаченою в Автоматизованій системі виконавчого провадження, а дефект оформлення постанови не звільняє стягувача від встановленого законом обов`язку сплатити основну винагороду.

Однак більшістю голосів членів комісії доводи приватного виконавця прийняті не були. Прийнято рішення про задоволення подання та про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на чотири місяці (за – 5, проти – 4).

Доводи членів Дисциплінарної комісії, призначених від Асоціації приватних виконавців України, що дефект в оформленні постанови не може бути підставою для зупинення діяльності приватного виконавця, іншими членами комісії були відкинуті.

Членами Дисциплінарної комісії Д`яченко Є.С., Маковецьким З.В., Парфьоновим Г.В. та  Соломко О.В. з даного приводу викладено спільну окрему думку (додається).

 

2. Подання стосовно безпідставного, на думку боржника та Мін`юсту, винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення основної винагороди (постанова, яка була предметом розгляду попереднього подання). Зокрема, зазначалось, що виконавець не повинен був приймати до виконання дану постанову, оскільки вона не містила прізвище, ім.`я та по батькові стягувача, його місцезнаходження, дату набрання рішенням законної сили та строк пред`явлення до виконання.

При цьому Мін`юстом окремо проводилась перевірка виконавчого провадження приватного виконавця, яким було винесено дану постанову про стягнення основної винагороди. Однак порушень названих вище порушень під час проведення даної перевірки виявлено не було.

Більшістю голосів членів комісії було прийнято рішення про задоволення подання та про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на п`ять місяців (за – 5, проти – 4).

Рішенням Дисциплінарної комісії від 10.07.2020 р. діяльність приватного виконавця вже була зупинена. Однак доводи інших членів комісії щодо нерозумності зупинення діяльності приватного виконавця, який вже є зупиненим, прийняті не були. 

Членами Дисциплінарної комісії Д`яченко Є.С., Маковецьким З.В., Парфьоновим Г.В. та Соломко О.В. з даного приводу викладено спільну окрему думку (додається).

 

Участь в засіданні Дисциплінарної комісії приватних виконавців узяли члени комісії Гайченко А.В., Чорна В.В., Ковальський М.Р., Ковальчук Л.І., Чернявська Т.М., Маковецький З.В., Парфьонов Г.В., Д`яченко Є.С., Соломко О.В.

Засідання проходило в режимі онлайн, шляхом виклику приватних виконавців до приміщень управлінь забезпечення примусового виконання рішень.

При цьому повідомляємо, що Міністерство юстиції наразі тексту протоколу засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців для публікації його на сайті Асоціації приватних виконавців України не надало.

У зв`язку з чим інформація про результати засідання комісії публікується у загальному вигляді.



ОКРЕМА ДУМКА

членів Дисциплінарної комісії приватних виконавців

Д`яченка Є.С., Маковецького З.В., Парфьонова Г.В та Соломка О.В.

 

до рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 17.08.2020

за результатами розгляду подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області _ОСОБА_ до дисциплінарної відповідальності

(протокол № 37 від 17.08.2020, перше питання порядку денного )

 

17.08.2020 за результатами розгляду подання Дисциплінарною комісією приватних виконавців більшістю голосів (Гайченко А.В, Ковальський М.Р., Чернявська Т.М., Ковальчук Л.І., Чорна В.В. – «за», Д`яченко Є.С., Маковецький З.В., Парфьонов Г.В., Соломко О.В. – «проти») було прийнято рішення про задоволення подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області _ОСОБА_ до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на чотири місяці.

Вважаємо дане рішення комісії незаконними та необґрунтованим, виходячи з наступних мотивів:

 

1. Подання Міністерства юстиції України від 02.07.2020 про притягнення приватного виконавця _ОСОБА_ до дисциплінарної відповідальності підготовлено за результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки за скаргою боржника на дії приватного виконавця щодо стягнення основної винагороди.

За результатами проведеної перевірки в діях приватного виконавця _ОСОБА_ було визначено наявність порушень вимог ч. 7 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Зокрема, зазначалось, що приватний виконавець 16.12.2019 у виконавчому провадженні № 60892369 винесла постанову про стягнення основної винагороди, в якій не було визначено як здійснювався розрахунок суми винагороди та не зазначено порядок її стягнення.

Також було визначено порушення приватним виконавцем вимог пункту 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень щодо незазначення в постанові про стягнення основної винагороди норми закону, на підставі якої її було винесено.

Дане подання розглядалось на засіданні Дисциплінарної комісії від 10.07.2020. Однак, у зв`язку з тим, що скарга боржника, на підставі якої проводилась позапланова перевірка приватного виконавця _ОСОБА_, одночасно була предметом судового розгляду, розгляд цього подання було відкладено до набрання законної сили судовим рішенням.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 у справі № 160/1415/20 було скасовано постанову приватного виконавця _ОСОБА_ про стягнення основної винагороди від 16.12.2019 у виконавчому провадженні № 60892369.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.07.2020 у справі № 160/1415/20 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 було залишено в силі.

При цьому, виносячи вказані рішення, суди визначали, що під час винесення постанови про стягнення основної винагороди від 16.12.2019 приватний виконавець керувалась статтями, які передбачають стягнення виконавчого збору/основної винагороди за наслідками закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа та порядку розподілу стягнутих з боржника грошових сум, що не відповідало стадії виконавчого провадження.

Судом було зазначено, що оскільки приватним виконавцем у постанові від 16.12.2019 не було встановлено порядок стягнення такої винагороди, тому позивач мав правомірні очікування стосовно стягнення суми основної винагороди, виходячи з її розрахунку пропорційно до фактично стягнутої суми від реалізації такого майна на прилюдних торгах. При цьому, суд звертає увагу на те, що реалізації майна на прилюдних торгах не відбулося та, відповідно, і стягнення. Таким чином, суд дійшов висновку, що постанова про стягнення з боржника основної винагороди суперечить принципам, що встановлені ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким, чином судом було скасовано постанову про приватного виконавця _ОСОБА_ про стягнення основної винагороди від 16.12.2019 не з мотивів, наведених у поданні Міністерства юстиції, а з підстав того, що звернення стягнення на майно боржника у виконавчому провадженні № 60892369 не відбулося (за заявою стягувача виконавчий документ було повернуто без виконання).

2. Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку.

Як вбачається з матеріалів подання невиїзна перевірка приватного виконавця _ОСОБА_ проводилась Міністерством юстиції у травні місяці 2020 р. Попередньо подання розглядалось на засіданні Дисциплінарної комісії від 10.07.2020, однак у зв`язку із судовим оскарженням розгляд цього подання було відкладено до набрання законної сили судовим рішенням.

Однак, як було вище відзначено, судом було визнано протиправною та скасовано постанову від 16.12.2019 приватного виконавця _ОСОБА_ про стягнення основної винагороди не з підстав, визначених у поданні Міністерства юстиції.

А тому, на момент проведення засідання Дисциплінарної комісії від 17.08.2020 термін притягнення приватного виконавця _ОСОБА_ до дисциплінарної відповідальності за підставами вказаний проступок із усією очевидністю минув.

Враховуючи наведене вище, розгляд на засіданні Дисциплінарної комісії від 17.08.2020 питання про відповідальність приватного виконавця _ОСОБА_ у зв`язку із винесенням нею постанови від 16.12.2019 про стягнення основної винагороди та обґрунтування даного порушення в якості підстави для притягнення приватного виконавця до відповідальності, явно виходить за межі повноважень, визначених ч. 1 ст. 40 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Оскільки головуючий та всі інші члени Дисциплінарної комісії обізнані із нормативними правилами розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності, ігнорування п`ятьма членами комісії ч. 1 ст. 40 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» може свідчити про упереджене ставлення до приватного виконавця _ОСОБА_.

3. Подання Міністерства юстиції України від 02.07.2020 про притягнення приватного виконавця _ОСОБА_ до дисциплінарної відповідальності в якості порушення визначає лише про незазначення у постанові від 19.12.2019 розрахунку суми винагороди та не зазначення порядку її стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку.

Однак під час розгляду подання Дисциплінарною комісією також досліджувались питання правомірності винесення постанови про стягнення основної винагороди в розмірі 10 % від суми, що підлягає стягненню, хоча це не було предметом порушень, визначених у поданні.

Зокрема, головуючим було висловлено суб`єктивну позицію, що незважаючи на те, що згідно Закону основна винагорода стягується в порядку для стягнення виконавчого збору, вони мають різну правову природу та не є тотожними, при цьому, використання такої правової конструкції – застосування аналогічного порядку їх стягнення, що очевидно зроблено з метою дотримання вимог юридичної техніки, не є підставою для поширення інших законодавчо закріплених ознак з приводу регулювання виконавчого збору на основну винагороду приватного виконавця.

На думку членів Дисциплінарної комісії від Міністерства юстиції та Ради суддів, основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника у розмірі пропорційному до фактично стягнутої суми.

З такою позицією неможна погодитись, зважаючи на наступне.

По-перше, винесення постанови про стягнення основної винагороди в частині встановлення розміру основної винагороди в розмірі 10 % від суми, що підлягає до стягнення, не зазначено у поданні як порушення, відповідає вимогам ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».

По-друге, Законом України «Про виконавче провадження» або будь-яким іншим нормативним документом не передбачено так звану «формулу розрахунку основної винагороди» саме від стягнутої суми або від вартості реалізованого майна при її винесенні.

По-третє, вимогами законодавства передбачається винесення постанови про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця саме при відкритті виконавчого провадження та в порядку для стягнення виконавчого збору, а саме в розмірі 10 % від суми, що підлягає до виконання, що власне і було зроблено _ОСОБА_ при виконанні наказу Господарського суду Донецької області від 04.03.2019 № 905/2864/15.

Одночасно, нормою ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» встановлюється окремий порядок виконання постанови про стягнення виконавчого збору у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої ст. 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого ч. 9 ст. 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої ст. 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. Державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Даною нормою не регламентовано залежність виділення виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження від наявного факту відсутності стягнення коштів заборгованості за основним виконавчим документом або їх часткового стягнення. Вказана норма містить правову прив`язку процедури виділення постанови про стягнення виконавчого збору виключно з посиланням на форму та вид повернення виконавчого документу стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 ч. 1 ст. 37 та закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого ч. 9 ст. 27 Закону), 11, 14 і 15 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», з чіткою редакційною складовою, яка не підлягає подвійному тлумаченню, а саме: «…якщо виконавчий збір не стягнуто». При цьому, згідно норми ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору. Порядок стягнення виконавчого збору в окремих випадках повернення виконавчого документа стягувачу і закінчення виконавчого провадження чітко регламентований ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» і передбачає виділення постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця в окреме виконавче провадження.

Щодо посилання окремих членів Дисциплінарної Комісії на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 260/801/19 від 06.08.2020, що основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника у розмірі пропорційному до фактично стягнутої суми, то вона не може бути прийнята до уваги, як стала позиція касаційної інстанції, зважаючи на наступне.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 260/801/19 від 06.08.2020, грошове зобов`язання зі сплати основної винагороди приватному виконавцю виникає з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та визначення розміру основної винагороди у такому виконавчому провадженні, відповідно до зазначеного правового регулювання Законом України "Про виконавче провадження" і Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Оскільки на приватного виконавця законодавцем покладено повноваження з виконання судових рішень, які підлягають обов`язковому виконанню на всій території України, колегія суддів касаційного суду зазначає про покладення на приватного виконавця функцій державного органу з виконання судових рішень від імені держави. Грошові вимоги такого кредитора до боржника щодо його грошових зобов`язань перед приватним виконавцем охоплюються поняттям кредиторських вимог, поряд з вимогами інших державних органів грошового характеру.

З огляду на такий юридичний аналіз, колегія суддів Касаційного господарського суду не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що грошове зобов`язання боржника зі сплати основної винагороди приватному виконавцю не підпадає під ознаки "грошових зобов`язань", визначених згідно з абзацом 5 ч. 1 ст. 1 КУзПБ та зазначає про неправильне застосування судами положень ст. 1 КУзПБ як таких, що не включають до загального поняття "грошових зобов`язань" грошових зобов`язань боржника перед приватним виконавцем зі сплати основної винагороди, визначених постановою приватного виконавця при порушенні виконавчого провадження.

Таким чином, правова природа виконавчого збору є однорідною з правовою природою основної винагороди приватного виконавця по суті. При цьому існуюча судова практика свідчить про залишення в силі постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору виділених в окреме провадження у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», без наявного у виконавчому провадженні факту часткового або повного стягнення боргу за основним виконавчим документом.

У зв`язку з чим необхідно звернути увагу, що сума виконавчого збору містить частково суму винагороди державному виконавцю, що у випадку сталої практики виділення державними виконавцями постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження без часткового або повного стягнення боргу в основному виконавчому провадженні призводить до формування винагороди державному виконавцю при відсутності стягнутої заборгованості за виконавчим документом. Вказана практика державних виконавців є аналогічною практиці застосованій приватними виконавцями, яка є предметом розгляду даного дисциплінарного провадження, а звідси, твердження щодо неможливості застосування приватними виконавцями норми ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» в частині виділення постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця в окреме провадження, є дискримінаційним по відношенню до усієї інституції приватних виконавців.

4. Відповідно до ст. 38 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Одним із видів дисциплінарного проступку приватного виконавця є невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» у разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.

Аналіз змісту рішення Дисциплінарної комісії від 17.08.2020 про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області _ОСОБА_ до дисциплінарної відповідальності свідчить про повну відсутність мотивів прийняття рішення.

Прийняте у вигляді протоколу рішення містить лише тези виступів окремих членів комісії. Однак самого обґрунтування рішення, сукупного аналізу всіх обставин справи, доводів, спростування або підтвердження окремих тверджень чи заперечень, наявний зміст рішення Дисциплінарної комісії не містить.

У зв`язку із чим, рішення Дисциплінарної комісії від 17.08.2020 про притягнення приватного виконавця _ОСОБА_ до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї стягнення саме у вигляді зупинення діяльності строком на два місяці є абсолютно беззмістовним та повністю немотивованим.

 

 

Член Дисциплінарної

комісії приватних виконавців                                                               Є.С. Д`яченко

 

Член Дисциплінарної

комісії приватних виконавців                                                          З.В. Маковецький

 

Член Дисциплінарної

комісії приватних виконавців                                                             Г.В. Парфьонов

 

Член Дисциплінарної

комісії приватних виконавців                                                            О.В. Соломко




ОКРЕМА ДУМКА

членів Дисциплінарної комісії приватних виконавців

Д`яченка Є.С., Маковецького З.В., Парфьонова Г.В та Соломка О.В.

 

до рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 17.08.2020

за результатами розгляду подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області _ОСОБА_ до дисциплінарної відповідальності

(протокол № 37 від 17.08.2020, друге питання порядку денного )

 

17.08.2020 за результатами розгляду подання Дисциплінарною комісією приватних виконавців більшістю голосів (Гайченко А.В, Ковальський М.Р., Чернявська Т.М., Ковальчук Л.І., Чорна В.В. – «за», Д`яченко Є.С., Маковецький З.В., Парфьонов Г.В., Соломко О.В. – «проти») було прийнято рішення про задоволення подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області _ОСОБА_ до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на п’ять місяців.

Вважаємо дане рішення комісії незаконними та необґрунтованим виходячи з наступних мотивів:

1. Подання Міністерства юстиції України від 02.07.2020 про притягнення приватного виконавця _ОСОБА_ до дисциплінарної відповідальності підготовлено за результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки за скаргою боржника на дії приватного виконавця щодо стягнення основної винагороди.

За результатами проведеної перевірки в діях приватного виконавця _ОСОБА_ було визначено наявність порушень вимог ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, зазначалось, що приватний виконавець відкрила виконавче провадження № 61103953 з примусового виконання постанови про стягнення основної винагороди від 16.12.2019, яка не відповідала вимогам до виконавчого документа, встановленим ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Також було визначено порушення приватним виконавцем вимог пункту 3 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 4 розділу ІV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження. Зокрема, зазначалось, що постанова приватного виконавця від 07.02.2020 про арешт коштів боржника була винесена не за допомогою Автоматизованої системи виконавчого провадження.

Дане подання розглядалось на засіданні Дисциплінарної комісії від 10.07.2020. Однак у зв`язку з тим, що скарга боржника, на підставі якої проводилась позапланова перевірка приватного виконавця _ОСОБА_, одночасно була предметом судового розгляду, розгляд цього подання було відкладено до набрання законної сили судовим рішенням.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 у справі № 160/1415/20 визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця _ОСОБА_ від 29.01.2020 про відкриття виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 61103953.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.07.2020 у справі № 160/1415/20 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 було залишено в силі.

У зв`язку з чим, звертає на себе увагу та обставина, що постанова приватного виконавця від 07.02.2020 про арешт коштів боржника не була предметом судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку.

Оскільки позапланова невиїзна перевірка приватного виконавця _ОСОБА_ проводилась Міністерством юстиції у травні місяці, на момент проведення засідання Дисциплінарної комісії від 17.08.2020 термін притягнення її до дисциплінарної відповідальності за вказаний проступок із усією очевидністю минув.

А тому розгляд на засіданні Дисциплінарної комісії від 17.08.2020 питання про відповідальність приватного виконавця _ОСОБА_ у зв`язку із винесенням нею постанови від 07.02.2020 про арешт коштів боржника та обґрунтування даного порушення в якості підстави для притягнення приватного виконавця до відповідальності, явно виходить за межі повноважень, визначених ч. 1 ст. 40 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Оскільки головуючий та всі інші члени Дисциплінарної комісії обізнані із нормативними правилами розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності, ігнорування п`ятьма членами комісії ч. 1 ст. 40 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» свідчить про явний умисел спрямований на свідоме порушення вимог закону, а також виявляє особисту зацікавленість та упереджене ставлення до приватного виконавця _ОСОБА_.

2. Подання Міністерства юстиції України від 02.07.2020 про притягнення приватного виконавця _ОСОБА_ до дисциплінарної відповідальності окремо визначає порушення нею вимог ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» щодо відкриття виконавчого провадження № 61103953 з примусового виконання постанови про стягнення основної винагороди від 16.12.2019, яка не відповідала вимогам до виконавчого документа, встановленим ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова про стягнення основної винагороди від 16.12.2019 була винесена приватним виконавцем _ОСОБА_ у виконавчому провадженні № 60892369.

Як зазначено в поданні Міністерства юстиції та у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 у справі № 160/1415/20, постанова приватного виконавця _ОСОБА_ про стягнення основної винагороди від 16.12.2019 не містила ім`я та по батькові стягувача, його місцезнаходження, дату набрання постановою законної сили та строк пред`явлення постанови до виконання.

У зв`язку з чим, звертає на себе увагу та обставина, що у своїй скарзі на дії приватного виконавця _ОСОБА_ боржник одночасно оскаржував і дії приватного виконавця _ОСОБА_ щодо винесення постанови про стягнення основної винагороди від 16.12.2019.

З даного приводу Міністерством юстиції було проведено позапланову невиїзну перевірку приватного виконавця _ОСОБА_, однак порушень щодо оформлення постанови від 16.12.2019 про стягнення основної винагороди, Мін`юстом виявлено не було.

Дана обставина також була відома всім членам Дисциплінарної комісії, оскільки першим питанням порядку денного засідання Дисциплінарної комісії від 17.08.2020 було розгляд подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця _ОСОБА_ стосовно обставин здійснення нею виконавчого провадження № 60892369.

Неприйняття до уваги даної обставини п`ятьма членами Дисциплінарної комісії свідчить про наявність упередженого ставлення до приватного виконавця _ОСОБА_, що виявилось у прийнятті ними відповідного рішення.

3. Рішенням Дисциплінарної комісії від 10.07.2020 до приватного виконавця _ОСОБА_ вже було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 1 місяць.

Дане стягнення було введено в дію наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2020 № 1927/7. Тобто на момент розгляду подання на засіданні від 17.08.2020 діяльність приватного виконавця _ОСОБА_ вже була зупинена.

По-перше, застосування до приватного виконавця, діяльність якого вже була зупинена, заходу дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення є повністю абсурдним.

За законом суб`єктом дисциплінарної відповідальності є приватний виконавець, тобто особа, яка має повноваження на виконання рішень. Ці повноваження є змістом правосуб’єктності приватного виконавця. Однак, якщо приватний виконавець позбавлений повноважень на виконання рішень, відповідно в нього відсутня правосуб`єктність.

Наразі приватний виконавець _ОСОБА_ не має визначеної законом правосуб`єктності, оскільки позбавлена повноважень на виконання рішень. У зв`язку з чим наявний дефект статусу суб`єкта дисциплінарної відповідальності.

По-друге, оголошеним на засіданні Дисциплінарної комісії мотивом прийняття рішення про зупинення діяльності приватного виконавця стало оскарження приватним виконавцем _ОСОБА_ в судовому порядку рішення Дисциплінарної комісії від 10.07.2020, яким її діяльність була зупинена.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Оскільки всі члени Дисциплінарної комісії є особами з юридичною освітою, а четверо із проголосувавших за притягнення є працівниками системи Міністерства юстиції України, покладення в мотив притягнення приватного виконавця до відповідальності її спробу реалізувати своє конституційне право на захист свідчить не тільки про упереджене ставлення до _ОСОБА_, а і порушення вимог ст. 41, 42, 44 Закону України «Про запобігання корупції».

4. Відповідно до ст. 38 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Одним із видів дисциплінарного проступку приватного виконавця є невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» у разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.

Аналіз змісту рішення Дисциплінарної комісії від 17.08.2020 про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області _ОСОБА_ до дисциплінарної відповідальності свідчить про повну відсутність мотивів прийняття рішення.

Прийняте у вигляді протоколу рішення містить лише тези виступів окремих членів комісії. Однак самого обґрунтування рішення, сукупного аналізу всіх обставин справи, доводів, спростування або підтвердження окремих тверджень чи заперечень, наявний зміст рішення Дисциплінарної комісії не містить.

У зв`язку з чим, рішення Дисциплінарної комісії від 17.08.2020 про притягнення приватного виконавця _ОСОБА_ до дисциплінарної відповідальності є абсолютно беззмістовним та повністю немотивованим.

Враховуючи наведені обставини, вважаємо, що Дисциплінарною комісією приватних виконавців мало бути прийняте рішення щодо відхилення подання про притягнення приватного виконавця _ОСОБА_ до дисциплінарної відповідальності як необґрунтоване та як таке, що було підготовлено в порушення вимог Конституції та законів України.

 

 

Член Дисциплінарної

комісії приватних виконавців                                                               Є.С. Д`яченко

 

Член Дисциплінарної

комісії приватних виконавців                                                          З.В. Маковецький

 

Член Дисциплінарної

комісії приватних виконавців                                                             Г.В. Парфьонов

 

Член Дисциплінарної

комісії приватних виконавців                                                            О.В. Соломко

приватні виконавці, дисциплінарна комісія назад до списку
© 2020 АПВУ. ВСІ ПРАВА ЗАХИЩЕНІ.